Юрій Віленський
Кажуть, що малюк, який прийшов у цей свгг просто неба, осяяний якоюсь особливою зіркою. Доцент кафедри факультетської хірургії Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця Андрій Корнійович Мендель далекого літа 1930 року увійшов у життя саме так, Мама, колгоспниця із села Великий Каратуль Переяславського району на Київщині, народила хлопчика у жнива.
Зростав у багатодітній селянській родині. Пережив голодомор, німецьку окупацію, Після війни відзначився на збиранні зерна, про хлопця в 1948 році писала навіть «Київська правда». Школу закінчив на «відмінно» і одразу був прийнятий до Київського медичного інституту, На вибір професії вплинули життєві обставини: в роки фашистської навали загинули сестра й два брати-близнюки – не було кому надати кваліфіковану допомогу.
У медичному інституті відвідував студентські наукові гуртки з мікробіології, оперативної хірургії. У 1953 році перевівся до Львова. На старших курсах спеціалізувався переважно в хірургії, працюючи медбратом. Прізвище Мендель не призвело до якихось неприємностей, хоча менделізм і його засновник, великий генетик Мендель, у Радянському Союзі цькувалися.
Але як з’явилися Менделі на Переяславщині? Вже згодом з вірша Володимира Коломійця, присвяченого побратимові, Андрій Корнійович дізнався: «Одна шістнадцята снопа – конопель горстка — оце ж і мендель». Слово запашне!!!
Після закінчення інституту Андрій опинився в Казахстані. Працював хірургом і акушером-гінекологом. То були роки цілини, й чергувати доводилося цілодобово довгими тижнями. У цій напруженій праці він все ж таки підготував та опублікував дві наукові статті. Опанував складні прийоми у разі гострих хірургічних захворювань і травм.
А в мріях вабив Київ. У 1957 році А.Менделя було прийнято до аспірантури на кафедру факультетської хірургії і вже майже півстоліття він перебуває у її складі. У Андрія Кррнійовича тут були чудові вчителі, але найголовніший з них — легендарний Іван Миколайович Іщенко. Під його керівнівцтвом Мендель захистив кандидатську дисертацію, присвячену загоюванню ран шлунка. Загалом він сформувався як хірург широкого профілю, отримав вищу категорію. Вдало займався пластичною хірургією, причому всіма її різновидами. Був асистентом, доцентом кафедри і постійно оперував. Щороку публікував 2-3 наукові праці з різних проблем хірургії.
У 1964 році його було рекомендовано на роботу за кордоном. Досконало вивчив англійську мову, і це позитивно позначилося на його подальшій долі. У 1966 році рін опинився в Бірмі. Працював головним хірургом шпиталю і керівником групи радянських лікарів. За рік відрядження виконав понад тисячу операцій як хірург, уролог, травматолог і гінеколог. Лікуватися в нього вважали за честь. На знак пошани президент держави запросив українського лікаря в подорож Бірмою.
Повернення додому, робота в рідній клініці, а також консультантом-хірургом, членом атестаційної комісії. Проте він так і залишився доцентом, бо був переважно практиком, а не творцем дисертацій, і ось знову відрядження, тепер до Ефіопії, Тут Мендель також очолював шпиталь. Надавав хірургічну допомогу воїнам під час бойових дій у цій країні.
Промайнули роки, 16 липня Андрію Корнійовичу Менделю виповняється 75 років. Вчена рада Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця надіслала клопотання до уряду щодо присвоєння йому звання Заслуженого лікаря України та, власне, він і є заслуженим, народним лікарем. З чудовим ювілеєм Вас, шановний лікарю!
«Ваше здоровья» 2005 №26, 15-21 липня